Ми, – людські істоти, – маємо властивість звикати до когось чи чогось, і нам тяжко розлучатися із нашими звичками, тим паче, з хорошими ведучими, звикаємо до додзвонювачів, але це не означає, що новий ведучий буде гірший від своїх попередників. Може навіть і кращий від своїх попередників. Правда, при умові, що він сам в душі є справжній ПОЛУНОЧНИК!!! Що таке справжній, не буду описувати, ми й так це розуміємо і відчуваємо серцем. Головне для такого ведучого, це склад його розуму, як він думає вночі!
Потрібен Клуб чи ні, потрібно виходити з того, що крім моєї позиції, є ще і інші думки: хто, так сказати, переріс Клуб, а для когось він так і залишився способом життя. А новий час породжує і НОВИХ ЧЛЕНІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ Клубу.
Будемо співпереживати і за інших, думати не тільки за себе, за своє Я.

Така коротенька думка Кравченка Миколи Івановича.

Ремарка.
Це є моє справжнє представлення.
І я чомусь не боюся бути під справжнім іменем.
Не завжди розумію, чому всі так ховаються під чужим іменем (беруть Nik).
Я ж не телефон даю у ефірі, чи домашню адресу.
А потім можу сказати і таке. Незалежно від того, це справжнє моє ім’я, чи ні, а відшукати особу за допомогою цих атрибутів, неможливо. У Києві проживає більше 30 000 Кравченків. От тому і буде стоп у пошуках. А злим людям, відшукати для злих дій, не тяжко.
Така моя думка.
З повагою до всіх, хто читає цей текст.

В целом, если бы подобную Клубу передачу ввели, пусть и в новом формате -- это было бы любопытно. И другая версия Клуба может быть далеко не менее интересной, или не худшей. Просто она будет -- другой. Не "ненужной", а -- другой. Я уверена, если Клуб появится -- у передачи будут новые (а отчасти и старые) слушатели. Но он не будет для меня тем же, чем был тот Клуб -- и в силу прошедшего времени, и в силу личных изменений, и в силу -- попросту графика работы. Интересной передачей -- возможно, не спорю. Но это будет "новая река".

Я до сих пор храню тёплые воспоминания о Клубе, и его слушателях -- потому я периодически захожу на сайт, да и сами записи слушаю, а когда-то искала "клубную" публику. Для меня ценна память о клубе. Но проходит время, и многие вещи уходят, а на смену им приходит новое -- не всегда хорошее или плохое, просто -- другое. Это течение времени. Иногда мне это нравится -- иногда нет. В любом случае, сам факт того, что нечто (в данном случае -- передача) _было_ и есть те, кто его ценят и любят -- делает это явление самодостаточным и стоящим.

> відшукати особу за допомогою цих атрибутів, неможливо

Вы не правы, потому что немного не разбираетесь в теме сетевой безопасности. Даже ник не гарантирует анонимности. Впрочем, ники -- это, отчасти, сетевая традиция (хотя в Клубе их было полно), отчасти -- вопрос личных пристрастий, отчасти -- другие причины. Паспортные данные ничего не говорят о человеке как о личности -- и в контексте общения они бесполезны, и в силу этого не являются сверхзначимыми. Это не вопрос страха, а в большей степени вопрос целесообразности.